За останні декілька років питання становлення гендерної рівності та боротьби за права жінок постали в Україні більш гучно. Для цього є декілька причин: це і загальні світові тенденції до викриття проблем, з якими стикаються жінки у повсякденному житті, і демократичні процеси в самій Україні.

У 2020 році Україна долучилась до «Партнерства Біарріц» – міжнародної ініціативи рівних прав і можливостей для всіх. У межах цієї співпраці Україна взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення права на відпустку по догляду за дитиною як матері, так і батьку; забезпечення ефективної реалізації законодавства у сфері протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству; зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків; розвиток інклюзивного та ґендерно чутливого публічного простору, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення; інтеграцію ґендерного компоненту в освітній процес.

Стереотипні гендерні ролі глибоко вкоренилися в українському суспільстві. У 2020 році Україна зайняла 59-е місце згідно індексу глобального гендерного розриву, а розрив в оплаті праці склав 23 відсотки (2018 рік).

Фондом ООН у галузі народонаселення у 2017 році було проведено всеукраїнське дослідження, яке виявило, що більше 1 млн жінок страждають від гендерного насильства у рік, при чому 600 із них гине від домашнього насильства. Кожна п'ята українська жінка зазнала насильства за ознакою статі, в той час як одна з дванадцяти жінок (8%) пережила сексуальне насильство. Понад дві третини опитаних (67,2%) вважають, що в Україні є проблема сексуального насильства. Серед жінок частіше, ніж серед чоловіків, за останні 12 місяців траплялися випадки образ із сексуальним підтекстом (28,7% vs 16,1%) та небажані дотики (25,9% vs 4,9%). Детальніше про дослідження тут.

Згідно соціологічного опитування, що було проведено Infosapiens на замовлення Фонду ООН у галузі народонаселення в рамках проєкту «Трамплін до рівності», 56% українців погоджуються з тим, що є професії, які підходять виключно для чоловіків і виключно для жінок. Серед них чоловіки з цим погоджуються частіше (59%), ніж жінки (53%). 38% опитаних вважають, що поділ на «жіночі» та «чоловічі» професії пояснюється традиційною суспільною думкою про те, якими мають бути жінки і чоловіки, та їхні обов’язки, а також відмінністю виховання хлопців та дівчат. Лише в кінці 2017 року було відмінено наказ МОЗ про заборону жінкам працювати у 450 професіях.

У 2019 році Фонд ООН у галузі народонаселення ініціював створення першої в Україні Коаліції бізнесу, що об'єднує свої зусилля задля гендерної рівності та запобігання домашньому насильству. На сьогодні до Декларації долучилась вже 31 компанія. Компанії-підписанти зобов’язуються докласти максимум зусиль задля того, щоб до 2025 року:

1. запровадити гендерно чутливі підходи в роботу компаній, створити умови для гідної праці та рівної зайнятості та впроваджувати політику, дружню до родини;
2. сприяти запобіганню домашньому насильству та формуванню нетерпимості до всіх його проявів;
3. розвивати і заохочувати співробітництво задля розширення прав жінок, гендерної рівності та формування нетерпимості до домашнього насильства.

Дізнатись про те, як зробити бізнес відповідальним та таким, що забезпечує рівноправність жінок та чоловіків можна, ознайомившись із дослідженням «Керівні принципи для бізнесу - Як великий, середній та малий бізнес виграє від політики рівності та запобігання домашньому насильству».