Чули про Люсі Стоун та Генрі Блеквела (на фото)? Вони стали першою парою у США: які виступили проти дискримінаційних законів того часу. Будучи обоє з руху суфражистів, вони виступили проти нерівності чоловіка та дружини. Справа в тому, що за законами того часу жінка, стаючи дружиною, втрачала право на своє ж майно, вона не могла вступати в договірні взаємини, укладати договори та навіть складати заповіт без дозволу чоловіка на це. Подібні закони діяли у Великобританії до середини 20 століття. Окрім цього Люсі Стоун стала першою американкою, яка зберегла своє прізвище після весілля.

У 1960-х роках для того, щоб відкрити рахунок у банку, жінка мала надати письмовий дозвіл від чоловіка. Лише у 1975 р. англійські жінки отримали право відкривати рахунки в банках на своє ім'я та розпоряджатися своїм майном.

Зазвичай закони Великобританії та США стверджували таке: «Юридично жінка не існує окремо від свого батька або чоловіка, які і голосують від її імені і в ім'я інтересів сім'ї в цілому»; без їх згоди жінки не можуть укладати договори, не повинні володіти власністю, самостійно виступати в суді.

Англійський філософ і економіст Джон Стюарт Мілль через 70 років після Уоллстонкрафт в своїй праці «Про підпорядкування жінки» (1861) розмірковує про причини пасивності жінок, їх мовчазної згоди з цивільним безправ’ям:

«Влада чоловіків над жінками не схожа на всі інші види влади, оскільки сили не застосовує, а сприймається добровільно, мораль твердила їм, ніби внутрішня емоційна сутність жінки відповідає призначенню жити для інших, вмінню повністю відректися від себе і не мати іншого життя, крім розчинення в потребах близьких».

Мілль виступив на підтримку сміливих англійок, які публічно заявили про те, що жінки можуть самі говорити від свого імені, вільні в устрої своєї долі і тому мають право вимагати однакових з чоловіками політичних прав. У 1867 р. Мілль представив в англійському парламенті петицію на користь виборчих прав для жінок. Так, вперше у вищих органах державної влади пролунав голос нового громадського руху.