Поділ професій на «чоловічі» та «жіночі» й досі існує. Як мінімум у стереотипному сприйнятті окремих людей. Насправді ж, лише з кінця 2017 р. в Україні жінки отримали право працювати на усіх можливих посадах і професіях. Але спочатку трошки історії.

1848 р. в Європі з'явилися перші організації робітниць. У Російській імперії з 1862 р. почало діяти Товариство жіночої праці. А у 1864 р. в Санкт-Петербурзі відкрився перший магазин рукоділля, який запрошував на роботу жінок, що було нечувано у той момент.

В Україні жінки мали право вільно працювати вже після перевороту 1917 р. Але не у всіх галузях. Тільки 21 грудня 2017 р. Верховна Рада України скасувала перелік із понад 450 професій, заборонених для жінок. Серед заборонених робота у гірничій галузі, металургія, на хімічному виробництві. Обмеження також були у військовій службі, правоохоронній діяльності, в галузях харчового виробництва, транспорту, зв'язку та сільського господарства. Наприклад, жінка не мала права водити автобус, поїзд метро. Жінка могла працювати лише стюардесою, а керувати літаком не могла.

У перші роки війни на Сході практично не існувало офіційних бойових посад для жінок у ЗСУ. Мінометниці, гранатометниці, снайперки, працюючи у гарячих точках, за документами числилися "банщицями" та "кухарками". Лише у червні 2016 р. було знято обмеження щодо проходження служби військовослужбовицями у запасі; зрівняно віковий ценз для жінок і чоловіків при прийнятті на військову службу; уніфіковано принципи призначення до складу добового наряду, направлення у відрядження та проходження військових зборів військовослужбовцями-жінками і чоловіками (Законопроект №6109 був прийнятий в першому читанні).

Фонд ООН у галузі народонаселення провів дослідження про участь жінок у складі робочої сили в Україні. Відповідно до нього, найбільший розрив у зарплаті спостерігається між жінками і чоловіками 30-35 років. При цьому середня заробітна плата чоловіків в Україні є на 21,3% вищою, ніж середня зарплата жінок. (Держстат 2020).

Жіноча зайнятість переважає у видах діяльності з найнижчою заробітною платою – наданні комунальних та індивідуальних послуг, діяльності готелів та ресторанів, освіті, охороні здоров'я та соціальному забезпеченні (в них жінки становлять переважну частку (60-83%) працюючих). Водночас "чоловічими" видами діяльності залишаються високооплачувані галузі промисловості, транспорту та сфери інформаційно-комунікаційних технологій (61-79%). Разом з тим, більшість керівних посад продовжують займати чоловіки.

Відповідно до даних дослідження близько 28% роботодавців визнають стать та сімейні обов'язки як чинники, що провокують упереджене ставлення.

Згідно соціологічного опитування, що було проведено Infosapiens на замовлення Фонду ООН у галузі народонаселення, 56% українців погоджуються з тим, що є професії, які підходять виключно для чоловіків і виключно для жінок. Майже 40% українців вважають, що поділ на «жіночі» та «чоловічі» професії пояснюється традиційними поглядами суспільства щодо ролі та обов'язків чоловіків і жінок. 51% опитаних вважає, що виховання дітей та домашні справи - виключно "жіноча справа".